Взаємодія з людьми старшого віку потребує чуйності, такту та розуміння. Правильна комунікація та уважне ставлення сприяють створенню комфортного середовища, яке допомагає уникнути бар’єрів та стереотипів.
У цій статті з Довідника безбар'єрності наведені поради, які допоможуть встановити етичну та шанобливу взаємодію з цими людьми.
Люди старшого віку, що мешкають у пансіонатах, часто відчувають себе ізольованими. Хоча їхні базові потреби закривають — їжу, сон і догляд, їхній день часто обмежується лише цими фізіологічними аспектами. Це може призвести до того, що люди почуваються «підопічними», що негативно впливає на їх емоційний стан і мотивацію до життя. Бажання уникнути або втекти з пансіонату часто виникає саме через відсутність можливостей для самореалізації та самостійності.
Щоб люди, які перебувають у пансіонатах, могли відчувати себе щасливими та повноцінними членами суспільства, необхідно створювати умови для активного залучення їх до соціального життя, надаючи можливості для роботи, хобі та участі в заходах, що відповідають їхнім можливостям і бажанням. Заклади закритого типу, такі як пансіонати, не повинні бути ізольованими від суспільства. Вони повинні забезпечувати умови, що дозволяють людям залишатися активними та не втрачати зв’язок із зовнішнім світом.
Акцентувати на кількості прожитих років під час спілкування з людьми старшого віку важливо з обережністю, оскільки це може бути чутливою темою. Навіть коли є бажання виразити повагу, наголошення на віці може сприйматися як нагадування про старість, а не як вираз вдячності.
Коректність таких питань залежить від контексту. Якщо ви хочете дізнатися досвід чи пораду, важливо підкреслити, що це стосується життєвого досвіду, а не труднощів, що супроводжують старість. Варто уникати акцентів на віці, які можуть спричинити почуття приниження.
Наприклад, запитання типу: «От вам 61 рік, що ви думаєте, дайте пораду молодим?» може сприйматися як натяк на старість, викликаючи неприємні почуття. Краще запитати: «У вас великий життєвий досвід. Чи не могли б ви дати мені пораду?»
Якщо людина починає згадувати минуле або перебуває в стані ностальгії, важливо реагувати з тактовністю та емпатією. Спогади можуть бути важливим зв’язком з минулим, особливо для людей старшого віку, і допомагають їм відчувати свою значущість. Якщо ці спогади часто повторюються, найкраще знайти час і вислухати людину.
Проте іноді ми можемо не мати достатньо часу або емоційних ресурсів для тривалої бесіди. У таких випадках важливо бути чесним і делікатним. Можна пояснити людині, що наразі немає можливості продовжити розмову, подякувати за спогади та поступово змінити тему.
Крім того, важливо враховувати свої емоційні ресурси. Якщо ви відчуваєте, що подальша підтримка виходить за межі ваших можливостей, потрібно знайти час для відновлення. Це допоможе зберегти баланс між підтримкою інших і власним добробутом.
Зміни у фізичному чи розумовому стані близької людини через вік чи хворобу можуть бути емоційно важкими. Ви звикли до того, що ця людина була вашою підтримкою і сильною особистістю, і спостерігати за її змінами може бути дуже складно. Емоційне напруження — це нормальна реакція на труднощі, що виникають через зміну ролі людини у вашому житті. Важливо пам’ятати, що, хоча її стан змінюється, це все ще та сама людина, яку ви любите і цінуєте.
У таких ситуаціях необхідно проявляти терпіння, співчуття та прийняття, адже підтримка людини, яка була важливою частиною вашого життя, є ще більш важливою в цей час.
Не забувайте про свої емоційні потреби. Піклуючись про близьку людину, важливо знаходити час для себе, щоб не вигорати і мати ресурси для подальшої підтримки.
Якщо людина має психічне порушення, пов’язане з віком, наприклад, деменцію, важливо пам’ятати, що цей стан вимагає особливого підходу та чутливості. Люди з деменцією можуть переживати галюцинації, бачити померлих родичів чи мати інші прояви, тому важливо підтримати їх, навіть якщо це здається незрозумілим. Наприклад, можна сказати: «Я розумію, що ти бачиш свою сестру, і це чудово, що ти її побачила». Не варто пояснювати людині, що це лише її уява, оскільки наголошення на хворобі може відштовхнути її та засмутити.
Важливо не дратуватися або намагатися змінити сприйняття людини. Якщо виникає непорозуміння, спокійно зробіть паузу, порахуйте до трьох і відповідайте з розумінням. Головне — прийняти стан людини і підтримати її, що сприяє збереженню довіри та комфорту в спілкуванні.
Іноді люди старшого віку ізолюються, що може бути ознакою початку депресії через відчуття безпорадності або відсутності можливості виконувати прості дії. Важливо проводити аналіз ситуації і знаходити способи допомогти людині вийти з цього стану. Наприклад, просте виведення людини з кімнати може значно покращити її емоційний стан.
При цьому важливо не порушувати права людини та її приватність. Якщо людина відмовляється від допомоги або має свої межі, потрібно проявити повагу і не примушувати її до чогось, але можна створити умови для взаємодії та соціалізації.
Якщо ви хочете допомогти людині старшого віку, важливо підходити до цього з чутливістю і повагою. Якщо ви помічаєте, що допомога потрібна, але людина соромиться про це сказати, запитайте спокійно: «Чи можу я вам допомогти?» Важливо, щоб ваше питання не було настирливим, а виражало справжнє бажання допомогти.
Якщо ситуація вимагає негайного втручання, наприклад, є ризик травмування, не бійтеся повторити запитання. Якщо людина відмовляється від допомоги, але ви бачите, що її стан може призвести до небезпеки, важливо зберігати баланс між повагою до її автономії і необхідністю втручатися. Проявляйте терпіння, визнайте її право на відмову, але намагайтеся запропонувати допомогу іншим способом.
Іноді корисно пояснити, чому ви хочете допомогти: «Я роблю це для себе, щоб бути спокійною і впевненою, що ти в безпеці». Це дозволить людині зрозуміти, що ваша допомога продиктована турботою.
Якщо ви сумніваєтеся у своїй компетенції, зверніться до фахівців, викликайте швидку допомогу або звертайтеся до тих, хто має досвід надання домедичної допомоги.
Також не варто кричати у вухо людині з порушенням слуху — некоректно і може викликати дискомфорт. А якщо людина має порушення зору, особливо після використання слухових апаратів, важливо бути чутливим і обережним. Допомагаючи їй орієнтуватися у просторі, пам’ятайте, що навіть якщо вона може чути, їй може бути важко рухатися без допомоги. Підтримка повинна допомогти зберегти її рівновагу.
Залишайтеся чутливими до потреб людей старшого віку, виражайте турботу, не маніпулюючи ситуацією. Ваша взаємоповага, терпіння і розуміння допоможуть зберегти її гідність і забезпечити комфортну взаємодію.
Наталя Макєєва, менеджер по геріатрії БФ «Летс Хелп».
Довідник безбар’єрності: https://bf.in.ua/
Дякуємо Вам за увагу до публікацій нашого блогу! Долучайтесь до нас у соціальних мережах! Будемо щасливі бачити Вас також серед постійних читачів (сайдбар членів блогу ліворуч).
Немає коментарів:
Дописати коментар